Кременчуцький автозавод у минулому столітті був найбільшим у Європі виробником вантажівок. Його першою моделлю став самоскид КрАЗ-222 “Дніпро”. До того, наприкінці 1940-х – на початку 1950-х підприємство у Кременчуці займалося виробництвом кукурудзозбиральних комбайнів та буряконавантажувачів. А ще раніше тут клепали – і в буквальному сенсі теж – сталеві мости для річок.
Але часи минали і в середині минулого століття завод став КрАЗом – йому доручили виробляти тривісну вантажівку з 6-циліндровим наддувним дизелем, самоскидним кузовом та вантажопідйомністю 10 тон.
Міні-огляд на ютуб
 |
СУПЕР ЦІНА: Продається Hyundai IONIQ 5 2022 року - без ударів, зі США |
За традицією тогочасного автопрому на нове ім’я для машини оголосили конкурс. Для учасників якого виділили п’ять заохочувальних премій, а першу у 500 карбованців отримав один з інженерів заводського КБ.
Запроповане конструктором ім’я “Дніпро” доповнили індексом 222, затвердили і почали відливати з алюмінію у вигляді таблички, яку кріпили на боковинах моторного відсіку. Ще один український символ містився вгорі капота, де поставили металевий прапорець у кольорах тогочасного українського прапора. Причому форма того “гребінця” була такою, аби він міг одночасно служити ручкою для піднімання капота.
Чим був особливий КрАЗ “Дніпро-222”
Відразу було заплановано ціле сімейство 10 – 12 тонних машин, але почали з найнеобхіднішого типу – з самоскида. Особливості планової економіки, що не знала конкуренції, продиктували конструкцію машини: технологічну, міцну і нескладну. На перше місце поставили не зниження ціни, а довговічність і простоту обслуговування: малося на увазі, що ваговоз працюватиме на великих будівлях, де немає доріг і кваліфікованого сервісу.
Доля КрАЗів-самоскидів всіх поколінь склалася так, що вони завжди експлуатувалися з перевантаженням. Архіви Кременчуцького заводу і сьогодні зберігають документи про те, як у багатьох віддалених районах КрАЗи експлуатувалися із навантаженням 12 – 14 тон замість 10 штатних. Так, довговічності машині це не додавало, проте це влаштовувало всіх. У тому числі і водіїв, які дивувалися невибагливості і витривалості КраЗів.
В основі “Дніпра” була потужна лонжеронна рама і ресорна підвіска всіх коліс. Неквапливий тяговитий дизель (з турбонаддувом!) при об’ємі 6,9 л видавав 180 к.с. (при 2000 об/хв) та 700 Нм обертового моменту (при 1000 об/хв). Показово, що на конструкції КрАЗа не намагалися заощаджувати, деталі робили з великим запасом міцності. Для надійного пуску у будь-які морози “Дніпро-222” комплектувався чотирма акумуляторами та двома системами передпускового підігріву.
Дерев’яна кабіна на півстоліття
Цікаво, що у сучасної на той час машини була архаїчна кабіна з дерев’яним каркасом, але сенсу в складному оснащенні для виробництва цілком металевого варіанту заводчани не вбачали ні тоді, ні пізніше. Адже деревина зберіглася в каркасі кабіни деяких КрАЗів аж до 1990-х років.
До літа 1964 р. було випущено 11641 самоскидів “Дніпро-222” – величезна для світу вантажівок цифра. Машина працювала на всіх найбільших будівництвах в різних кліматичних зонах, на видобутку корисних копалин в рудниках, кар’єрах і розрізах. Існувала спеціальна експортна модифікація “Дніпро-222Е”, яка постачалася до 26 країн світу – від африканських пустель аж до Великої Британії.
Коротко
Першою моделлю КрАЗ заснував свою концепцію вантажівки важкого класу: невибагливість, міцність, ремонтопридатність. Попри всі ринкові тенденції, заводчани надовго зберегли ту раціональність і прагматичність, які виявились ключовими для важкої будівельної та армійської техніки. Що, до речі, знайшло своє підтвердження і в багатьох “кразівських” моделях вже ХХІ століття.
