Шістдесятирічна історія автомобільного виробництва на теренах України налічує чимало цікавих моделей, які заслуговують на увагу. Сьогодні ми згадаємо не лише кілька найцікавіших екземплярів, а й ті, про які рідко говорять навіть експерти. Про це пише mauto.
Міні-огляд на ютуб
 |
СУПЕР ЦІНА: Продається Hyundai IONIQ 5 2022 року - без ударів, зі США |
Автомобільні модельні ряди заводів, розташованих на території України, відображали специфіку кожного історичного періоду. Навіть в епоху неринкової економіки конструктори та технологи активно розробляли автомобілі різних класів і призначень. Дана невеличка підбірка є свідченням цього факту.
“Старт” (1963 – 1970)
Цей мікроавтобус був чимось незвичайним на вулицях українських міст для свого часу. Він був схожим на прибульця з інших планет завдяки своєму сміливому дизайну. Цей мікроавтобус майже повністю виготовлявся зі склопластику і був цікавим не лише з технічної точки зору, але й за своїм походженням. Він з’явився на авторемонтній базі у невеликому містечку Сєвєродонецьк на Донбасі, де використовувалася передова на той час технологія формування склопластикових виробів, що ідеально підходила для малих серій виробництва. Технічне обладнання “Старта” було запозичено від тодішньої моделі ГАЗ-21 “Волга”.
Після Сєвєродонецької авторемонтної бази виробництво “Старта” перенесли на Луганський автоскладальний завод, а потім на автобазу “Головдонбасбуд” у Донецьку і, нарешті, на машинобудівний завод у Коростені. На кожному з цих заводів випускали невеликі серії мікроавтобуса, і загальна кількість виготовлених екземплярів “Старта” склала 250. Деякі з цих автомобілів збереглися до наших днів після реставрації.
КрАЗ-255Б (1967 – 1994 рр.)
Одна з машин, яка заслужено вважається легендарною – це потужний всюдихід, відомий як “лаптьожник”. Він має колісну формулу 6х6 і поєднує значну вантажопідйомність у 7,5 тонн з феноменальною прохідністю для такої ваги. Як і всі автомобілі КрАЗ, “лаптьожник” відзначається міцністю, витривалістю і невибагливістю, що зробило його популярним у багатьох країнах. Він використовується в озброєнні кількох армій світу, особливо в умовах, де відсутні звичні дороги, сервіс і цивілізація.
Прізвисько “лаптьожник” стає зрозумілим, коли розглядаєш його пухкі та широкі високопрофільні шини. Вони забезпечують високі тягові властивості на слабких ґрунтах.
ЛАЗ “Україна-1” (1961 р.)
Це була перша концептуальна модель від Львівського автобусного заводу, що втілила ідею туристичного автобуса десятиметрового класу. У той рік було створено дві версії: “Україна-1” та “Україна-2”, які відрізнялися зовнішнім дизайном та обладнанням салону. Однак обидва мали основні передові технічні характеристики: пневматичну підвіску, гідропідсилювач керма та 180-сильний V-подібний двигун. Нова 5-ступінчаста повністю синхронізована коробка передач керувалася електропневматичною системою через джойстик. Пасажирський салон мав розсувний дах і систему безпротягного провітрювання. Салон першої версії вміщував 36 пасажирів і включав гардероб ззаду. У версії “Україна-2” було 28 крісел, а також гардероб і туалет. Після випробувань цей автобус не був списаний, його передали до авіаційного конструкторського бюро імені О.К. Антонова у Києві, де він протягом багатьох років використовувався як службовий автобус.
КМЗ-4 (1961 р.)
Спроба Київського мотозаводу переорієнтуватися від виробництва застарілих мотоциклів з коляскою до виготовлення автомобілів з вантажопідйомністю до 500 кг виявилася вдалою. Цей компактний, маневрений і економічний транспорт нині користується попитом, але в минулому він майже революціонізував галузь. Оснащений опозитним 0,750-літровим двигуном, машинка здатна розвивати швидкість до 80 км/год. Двигун разом із системою примусового охолодження розташований спереду, як і коробка передач. Використання 13-дюймових коліс від “Запорожця” гарантувало високу прохідність і довговічність ходової частини, підтримуючи їх на жорсткій лонжеронній рамі. Для тестування конструкції та випробувань було зібрано два фургони КМЗ-4 і три КМЗ-3 у варіанті класичної вантажівки. На жаль, не було виділено достатньо коштів для масового виробництва цих автомобілів.
ЛуАЗ-967 ТПК (1968 – 1989 рр.)
Військовий транспортер переднього краю (відомий як ТПК) вражає своїми унікальними оффроудовими можливостями завдяки незалежній підвісці та системі трансмісії 4×4 з повзучою передачею і блокуванням заднього диференціала. Ще одна його особливість — здатність перетинати водні перешкоди, оскільки цей автомобіль є повноцінною амфібією. Навіть більше, ЛуАЗ-967 може бути транспортований повітряними засобами за допомогою транспортних літаків і парашутних систем. Сьогодні у світі немає жодних інших транспортних засобів компактного класу, які мають такі широкі можливості.
Особливою цінністю амфібії ЛуАЗ-967 є те, що вона базується на компонентах, що використовуються у масовій цивільній техніці, зокрема від “Запорожця” і “Волинянки”. У період його виробництва про цей автомобіль мало хто знав, оскільки його наявність на військовій службі мало висвітлювалась. Тепер же ТПК можна знайти практично у кожному автомобільному музеї, що свідчить про його значення в історії та технологічному прогресі.
nikolay