Як позашляховик ЛуАЗ оснастили харківським дизелем

Перші зразки плаваючого тривісного автомобіля ЛуАЗ з’явилися ще у середині 80-х. Машина була розроблена на базі транспортера переднього краю – ЛуАЗ-967М (4х4) та призначалася виключно для військових.

Пізніше розробили нову модель – ЛуАЗ-1901. На ній 1,2-літровий “повітряник” МеМЗ-967Б в 37 к. с. розташували вже не спереду, а ззаду. Привід на передньому мосту можна було відключати.

Тривісна амфібія здатна була перевозити вже не двоє нош з пораненими, а чотири – вони розташовувалися один за одним, по двоє з кожного борту. Проте до армії ЛуАЗ-1901 так і не пішов.

Що ж до цивільного аналога – ЛуАЗ-1901 «Геолог» (6х6), то його вперше засвітили на Міжнародному автомобільному салоні в Києві, SIA-1999.

Особливістю цієї машини стало застосування дослідного дизельного двигуна розробленого Харківським конструкторським бюро ім. Морозова. Двигун 3ДТМ був 3-циліндровим, робочим об’ємом 1,5 л і розвивав 51 к. с. при 4200 об/хв. Максимальний крутний момент становив 115 Нм при 2600 об/хв. Контрольна витрата пального – 12 л/100 км.

ЛуАЗ-1901 “Геолог” мав габаритну довжину 4522 мм, ширину 1922 мм та висоту 1970 мм. Споряджена маса становила 1250 кг, а повна – 1900 кг. Дорожній просвіт – 285 мм. Машина здатна була долати підйоми 58%, ухили 40 град. та водні перешкоди завширшки до 3000 м.

Амфібія була розрахована на перевезення 6 осіб, або 650 кг вантажу. Швидкість на суші сягала 60 км/год, а на воді – 5 км/год. На жаль, унікальний ЛуАЗ-1901 «Геолог», як і його дизельний двигун так і залишилися експериментальними.